You are here

Небо твоїх очей


Жовтий пісок засипає рани,
В пам’яті серця засинаю під ранок,
Як ніч відбирає у мене твоє лице.

Відстані в пил розбивають дороги,
І хтось присипляє мої тривоги,
Як тихий туман закриває твоє лице.

Приспів:
Я пам’ятаю небо твоїх очей...

Вітер на сіль перетворює море,
Сіль замуровує пам’яті пори,
І ти забуваєш забуте своє лице.

Жовтий пісок засипає рани,
В пам’яті серця засинаю під ранок,
Як ніч відбирає у мене твоє лице.

© Павло Табаков.
All rights reserved.
biblyuk.com
web design & development
2011