You are here

Шумить пшениця як Дунай


Шумить пшениця, як Дунай,
Дорога біла в поле кличе,
А ти від мене не ховай
Своє замріяне обличчя.

Я там колись стояв сумним,
Коли прощався з нашим полем
Та сум розвіявся, як дим,
Бодай не снився нам ніколи.

Бринить на колосі роса,
Десь птаха стомлено кигиче,
Кохані очі – небеса,
Волосся – золото пшеничне.

У полі свій сріблястий май
Зіркам показує тополя,
Шумить пшениця, як Дунай,
Стоїть любов моя край поля.

© Павло Табаков.
All rights reserved.
biblyuk.com
web design & development
2011